ЛЕГКА АТЛЕТИКА ТА ФІТНЕС-ПІДГОТОВКА В ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ
Фітнес (англ. fitness, від англійського дієслова «to fit» — пристосованість, здатність до витривалості, бути в гарній формі, бути готовим) — це напрямок масової, спортивної та оздоровчої фізичної культури, який спрямований на покращення загального стану організму людини, його тренованість та здатність опиратись негативним впливам зовнішнього середовища шляхом виконання простих та комплексних вправ в музичному супроводі чи у визначеному такті, допомагає в корекції форм та ваги тіла та дозволяє закріпити досягнуті результати в проявах фізичних здібностей. Фітнес - це не просто певні види фізичних вправ, а ціла наука та філософія життя, яка займається проявами і формуванням механізмів рухової активності людини і її впливом на організм. Базою фітнеса є знання з фізики, хімії, анатомії, фізіології, психології та з багато іншого. Всі вони покликані підвищити ефективність фитнеса, поліпшивши в результаті тренувань показники сили, витривалості та гнучкості.
Основний ефект фітнеса - активізація анаболізму, тобто накопичення пластичних речовин, що формують тканини організму, і енергетичних речовин, для забезпечення видів життєдіяльності. Повноцінне здійснення цього процесу завдяки фітнесу і приводить до поліпшення здоров'я, коли організм людини функціонує так, що забезпечує повне фізичне і психічне благополуччя.
У сучасному світі фітнес-філософія разом з руховою активністю допомагає підвищувати стресову стійкість, формувати необхідні риси характеру в поєднанні з впевненістю, врівноваженістю нервових процесів, знижувати ризик розвитку психосоматичних розладів, захворювань серцево-судинної системи та обміну речовин.
На відміну від фітнесу легка атлетика – це більше вид спорту або рухової діяльності, який базується на локомоціях людини природного характеру. До таких локомоцій в системі фітнес-підготовки відносяться біг та стрибки, циклічні вправи різного характеру та інтенсивності.
Через те, що легка атлетика включає природні рухи людини, вона являє собою чудовий приклад їх застосування з оздоровчим та прикладним ефектом - в тому числі і в системі фітнес-підготовки.
Як видно з наведених визначень, фітнес та легка атлетика мають переважно спільні риси: масовість в застосуванні засобів; спортивне спрямування; оздоровче спрямування; входять до системи фізичної культури через простоту та природність рухів; впливають на корекцію маси тіла через регулювання фізичних навантажень та особливості застосування фітнес-харчування (тренувальний ефект). Тому навчальне відділення легка атлетика – фітнес з оздоровчою метою поєднує методи та засоби фізичних навантажень цих двох напрямків.
Виділяють п'ять основних компонентів легкоатлетичної та фітнес-підготовки: сила мʼязів, витривалість, аеробні навантаження (серцево-судинна працездатність), гнучкість та загальна гігієна (правильне харчування, розпорядок дня, відпочинок, особиста гігієна, гігієна навколишнього середовища та праці, тощо). Такі компоненти існують і в легкій атлетиці, але мають окремі напрямки – розвиток фізичних якостей (витривалості, сили, швидкості, гнучкості, спритності) та підвищення загальної працездатності організму.
Фітнес, як суспільний оздоровчо-спортивний напрям, виник в стародавні часи, і більше підходив під термін «фізична культура» за своїми специфічними для того часу видами фізичних вправ. Він жодним чином не торкався змагального поняття «спорт» і відповідав виключно за комплексний розвиток здоров'я, духовності, працездатності та соціальності тієї чи іншої людини. Паралельно розвивалися два види фітнесу – європейський (в подальшому євро-американський) та східний.
В основі різниці систем фітнесу Сходу та Заходу лежать відмінність в національних традиціях, ритуалах та філософських підходах до самовдосконалення. Це виразилося в фізичних вправах, техніках їх застосування та механізмах керування рухами, вибору системи харчування
Джерелами західного мистецтва руху були танці, які прийшли з ритуалів, з психофізичного досвіду архаїчної людини пізнавати свою сутність та лікувати себе й своїх одноплемінників, підвищувати працездатність задля захисту своїх одноплемінників. Принциповою метою була та залишається естетика тіла, якій багато уваги приділяли та проробляли в Стародавній Греції та Стародавньому Римі, що яскраво простежується на стародавніх скульптурах.
На Сході фітнес розвивався більше як мистецтво руху (популярна китайська система оздоровчих тренувань «Ушу» з її різновидами, так само, як і система іншої східної фізичної культури — йога) з філософією використання системи стародавніх заповідей про життя в єдності з природою.
Легкоатлетичні вправи в поєднанні з музичним супроводом, який надає емоційного забарвлення заняттю, є чудовим засобом поєднати елементи танцювальних вправ та елементи вправ загально фізичного спрямування. Таким чином фітнес та легка атлетика в своєму поєднанні демонструють гармонічне доповнення одне одного зі спільною об’єднуючою метою – сформувати людину гармонійну на фізичному та ментальному рівні.
Фітнес (англ. fitness, від англійського дієслова «to fit» — пристосованість, здатність до витривалості, бути в гарній формі, бути готовим) — це напрямок масової, спортивної та оздоровчої фізичної культури, який спрямований на покращення загального стану організму людини, його тренованість та здатність опиратись негативним впливам зовнішнього середовища шляхом виконання простих та комплексних вправ в музичному супроводі чи у визначеному такті, допомагає в корекції форм та ваги тіла та дозволяє закріпити досягнуті результати в проявах фізичних здібностей. Фітнес - це не просто певні види фізичних вправ, а ціла наука та філософія життя, яка займається проявами і формуванням механізмів рухової активності людини і її впливом на організм. Базою фітнеса є знання з фізики, хімії, анатомії, фізіології, психології та з багато іншого. Всі вони покликані підвищити ефективність фитнеса, поліпшивши в результаті тренувань показники сили, витривалості та гнучкості.
Основний ефект фітнеса - активізація анаболізму, тобто накопичення пластичних речовин, що формують тканини організму, і енергетичних речовин, для забезпечення видів життєдіяльності. Повноцінне здійснення цього процесу завдяки фітнесу і приводить до поліпшення здоров'я, коли організм людини функціонує так, що забезпечує повне фізичне і психічне благополуччя.
У сучасному світі фітнес-філософія разом з руховою активністю допомагає підвищувати стресову стійкість, формувати необхідні риси характеру в поєднанні з впевненістю, врівноваженістю нервових процесів, знижувати ризик розвитку психосоматичних розладів, захворювань серцево-судинної системи та обміну речовин.
На відміну від фітнесу легка атлетика – це більше вид спорту або рухової діяльності, який базується на локомоціях людини природного характеру. До таких локомоцій в системі фітнес-підготовки відносяться біг та стрибки, циклічні вправи різного характеру та інтенсивності.
Через те, що легка атлетика включає природні рухи людини, вона являє собою чудовий приклад їх застосування з оздоровчим та прикладним ефектом - в тому числі і в системі фітнес-підготовки.
Як видно з наведених визначень, фітнес та легка атлетика мають переважно спільні риси: масовість в застосуванні засобів; спортивне спрямування; оздоровче спрямування; входять до системи фізичної культури через простоту та природність рухів; впливають на корекцію маси тіла через регулювання фізичних навантажень та особливості застосування фітнес-харчування (тренувальний ефект). Тому навчальне відділення легка атлетика – фітнес з оздоровчою метою поєднує методи та засоби фізичних навантажень цих двох напрямків.
Виділяють п'ять основних компонентів легкоатлетичної та фітнес-підготовки: сила мʼязів, витривалість, аеробні навантаження (серцево-судинна працездатність), гнучкість та загальна гігієна (правильне харчування, розпорядок дня, відпочинок, особиста гігієна, гігієна навколишнього середовища та праці, тощо). Такі компоненти існують і в легкій атлетиці, але мають окремі напрямки – розвиток фізичних якостей (витривалості, сили, швидкості, гнучкості, спритності) та підвищення загальної працездатності організму.
Фітнес, як суспільний оздоровчо-спортивний напрям, виник в стародавні часи, і більше підходив під термін «фізична культура» за своїми специфічними для того часу видами фізичних вправ. Він жодним чином не торкався змагального поняття «спорт» і відповідав виключно за комплексний розвиток здоров'я, духовності, працездатності та соціальності тієї чи іншої людини. Паралельно розвивалися два види фітнесу – європейський (в подальшому євро-американський) та східний.
В основі різниці систем фітнесу Сходу та Заходу лежать відмінність в національних традиціях, ритуалах та філософських підходах до самовдосконалення. Це виразилося в фізичних вправах, техніках їх застосування та механізмах керування рухами, вибору системи харчування
Джерелами західного мистецтва руху були танці, які прийшли з ритуалів, з психофізичного досвіду архаїчної людини пізнавати свою сутність та лікувати себе й своїх одноплемінників, підвищувати працездатність задля захисту своїх одноплемінників. Принциповою метою була та залишається естетика тіла, якій багато уваги приділяли та проробляли в Стародавній Греції та Стародавньому Римі, що яскраво простежується на стародавніх скульптурах.
На Сході фітнес розвивався більше як мистецтво руху (популярна китайська система оздоровчих тренувань «Ушу» з її різновидами, так само, як і система іншої східної фізичної культури — йога) з філософією використання системи стародавніх заповідей про життя в єдності з природою.
Легкоатлетичні вправи в поєднанні з музичним супроводом, який надає емоційного забарвлення заняттю, є чудовим засобом поєднати елементи танцювальних вправ та елементи вправ загально фізичного спрямування. Таким чином фітнес та легка атлетика в своєму поєднанні демонструють гармонічне доповнення одне одного зі спільною об’єднуючою метою – сформувати людину гармонійну на фізичному та ментальному рівні.
- Учитель: Юрій Володимирович Новицький