Термін «механіка» в буквальному перекладі з грецької означає «хитромудрість». Цей термін був вжитий у III в. до н.е. учнем древньогрецького філософа Аристотеля. Саме з тих  стародавніх часів почалося зародження наукових основ механіки, значний внесок в розвинення яких внесли такі видатні вчені як Аристотель, Леонрдо да Вінчі, Йоган Кеплер, Микола Коперник, Галілей, Вільгельм Лейбніц, Ісаак Ньютон, Леонард Ейлер, М.В. Ломоносов, Жозеф Луї Лагранж та багато інших.
Теоретична механіка продовжує швидко розвиватися і понині. Перед сучасними вченими постають великі задачі: засвоєння космосу, автоматика, сучасна технологія тощо. У другій половині XX ст. з’явився новий напрям науки – робототехніка, основою якого стала теоретична механіка. Особливістю робототехніки є те, що вона об’єднує такі науки, як механіка, кібернетика, комп’ютерні технології. Великий внесок у розвиток цього напряму зробили К.В. Фролов, Е.І. Воробйов, М.З. Згуровський та інші.
Дисципліна «Прикладна механіка» закладає теоретичні основи для  можливості математичного моделювання різноманітних механічних явищ.
Метою викладання навчальної дисципліни «Прикладна механіка» є обґрунтоване ознайомлення із загальними законами, які відповідають умовам рівноваги та руху матеріальних тіл та виникаючими взаємодіями між тілами.
Основними завданнями вивчення дисципліни «Прикладна механіка» є вироблення у студентів вмінь та навичок системного мислення при розв’язуванні задач практичного спрямування.