Навчальна дисципліна «Методи обстеження в ерготерапії» є вибірковою освітньою компонентою підготовки здобувачів бакалаврського рівня за спеціальністю I7 «Терапія та реабілітація» та спрямована на формування системного розуміння принципів, методів та інструментів ерготерапевтичного обстеження в межах реабілітаційного процесу.
Курс охоплює основні підходи до клієнтоцентричного та діяльнісно-орієнтованого обстеження, спрямованого на визначення можливостей і обмежень людини у виконанні повсякденних занять, самообслуговуванні, продуктивній діяльності, навчанні, дозвіллі та соціальній участі. Особлива увага приділяється взаємозв’язку між функціями та структурами організму, активністю, участю, особистісними чинниками та середовищем, а також їх впливу на незалежність і якість життя людини.
У межах дисципліни розглядаються основні етапи ерготерапевтичного обстеження: збір анамнезу та професійного профілю клієнта, визначення його потреб, цінностей і пріоритетів; аналіз виконання значущих видів діяльності; оцінювання рухових, сенсорних, когнітивних і психосоціальних компонентів діяльності; оцінювання факторів фізичного та соціального середовища; визначення бар’єрів і ресурсів для активності та участі.
Студенти ознайомлюються з методами спостереження, структурованого та напівструктурованого інтерв’ю, аналізу діяльності (activity/task analysis), самооцінювання, опитувальниками, шкалами та стандартизованими інструментами, що застосовуються в ерготерапевтичній практиці. Окрема увага приділяється принципам вибору інструментів обстеження, інтерпретації отриманих результатів, їх документуванню та використанню для формулювання реабілітаційних цілей і планування втручань.
Для майбутніх фізичних терапевтів дисципліна розширює розуміння функціонування людини за межами оцінювання окремих рухових функцій та дозволяє розглядати відновлення руху в контексті його практичного використання у повсякденному житті. Курс сприяє формуванню міжпрофесійного підходу та розумінню ролі ерготерапевта у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди.
Мета дисципліни
Метою навчальної дисципліни є формування у здобувачів освіти знань і практичних навичок щодо принципів, методів та інструментів ерготерапевтичного обстеження, необхідних для комплексного оцінювання функціонування людини, її активності та участі у значущих видах діяльності, а також для ефективної міжпрофесійної взаємодії в процесі реабілітації.
У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:
розуміти мету, принципи та послідовність ерготерапевтичного обстеження;
розрізняти підходи фізичної терапії та ерготерапії до оцінювання функціонування людини та визначати сфери їх взаємодії;
уміти збирати та аналізувати інформацію про активність, участь, потреби, цілі та пріоритети клієнта;
застосовувати спостереження, інтерв’ю, аналіз діяльності, опитувальники, шкали та інші методи обстеження;
розуміти принципи застосування стандартизованих інструментів ерготерапевтичного оцінювання;
оцінювати вплив фізичного та соціального середовища на виконання повсякденної діяльності;
інтерпретувати результати обстеження для визначення проблем, ресурсів і реабілітаційних потреб людини;
використовувати результати ерготерапевтичного обстеження під час міжпрофесійного планування реабілітаційних цілей і втручань;
дотримуватися принципів клієнтоцентричності, доказовості, етичності та професійної взаємодії.
Дисципліна сприяє підготовці фахівців з терапії та реабілітації, здатних комплексно оцінювати функціонування людини та розуміти, як порушення рухових та інших функцій впливають на її реальне повсякденне життя, незалежність і участь у суспільстві.
Курс охоплює основні підходи до клієнтоцентричного та діяльнісно-орієнтованого обстеження, спрямованого на визначення можливостей і обмежень людини у виконанні повсякденних занять, самообслуговуванні, продуктивній діяльності, навчанні, дозвіллі та соціальній участі. Особлива увага приділяється взаємозв’язку між функціями та структурами організму, активністю, участю, особистісними чинниками та середовищем, а також їх впливу на незалежність і якість життя людини.
У межах дисципліни розглядаються основні етапи ерготерапевтичного обстеження: збір анамнезу та професійного профілю клієнта, визначення його потреб, цінностей і пріоритетів; аналіз виконання значущих видів діяльності; оцінювання рухових, сенсорних, когнітивних і психосоціальних компонентів діяльності; оцінювання факторів фізичного та соціального середовища; визначення бар’єрів і ресурсів для активності та участі.
Студенти ознайомлюються з методами спостереження, структурованого та напівструктурованого інтерв’ю, аналізу діяльності (activity/task analysis), самооцінювання, опитувальниками, шкалами та стандартизованими інструментами, що застосовуються в ерготерапевтичній практиці. Окрема увага приділяється принципам вибору інструментів обстеження, інтерпретації отриманих результатів, їх документуванню та використанню для формулювання реабілітаційних цілей і планування втручань.
Для майбутніх фізичних терапевтів дисципліна розширює розуміння функціонування людини за межами оцінювання окремих рухових функцій та дозволяє розглядати відновлення руху в контексті його практичного використання у повсякденному житті. Курс сприяє формуванню міжпрофесійного підходу та розумінню ролі ерготерапевта у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди.
Мета дисципліни
Метою навчальної дисципліни є формування у здобувачів освіти знань і практичних навичок щодо принципів, методів та інструментів ерготерапевтичного обстеження, необхідних для комплексного оцінювання функціонування людини, її активності та участі у значущих видах діяльності, а також для ефективної міжпрофесійної взаємодії в процесі реабілітації.
У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:
розуміти мету, принципи та послідовність ерготерапевтичного обстеження;
розрізняти підходи фізичної терапії та ерготерапії до оцінювання функціонування людини та визначати сфери їх взаємодії;
уміти збирати та аналізувати інформацію про активність, участь, потреби, цілі та пріоритети клієнта;
застосовувати спостереження, інтерв’ю, аналіз діяльності, опитувальники, шкали та інші методи обстеження;
розуміти принципи застосування стандартизованих інструментів ерготерапевтичного оцінювання;
оцінювати вплив фізичного та соціального середовища на виконання повсякденної діяльності;
інтерпретувати результати обстеження для визначення проблем, ресурсів і реабілітаційних потреб людини;
використовувати результати ерготерапевтичного обстеження під час міжпрофесійного планування реабілітаційних цілей і втручань;
дотримуватися принципів клієнтоцентричності, доказовості, етичності та професійної взаємодії.
Дисципліна сприяє підготовці фахівців з терапії та реабілітації, здатних комплексно оцінювати функціонування людини та розуміти, як порушення рухових та інших функцій впливають на її реальне повсякденне життя, незалежність і участь у суспільстві.
- Учитель: Юлія Валеріївна Антонова-Рафі